Андрій ДЕВА: «Наразі не думаю про тренерську кар'єру»

18.04.2019 16:28

Перед стартом нового футбольного сезону нападник Андрій Дева поповнив лави ФК «Мостиська».

Він захищав кольори жовківського «Гарая», хмельницького «Поділля», рівненського «Вереса», «Княжого» зі Щасливого Київської області, «Рави» з Рави-Руської та соснівського «Рочина». 

А тепер феєрить у мостиській команді, забиваючи важливі голи. Тож мостиська молодь має на кого рівнятися. Інформаційний центр Федерації футболу Львівської області поспілкувався з досвідченим форвардом.  

– Андрію, у першому офіційному домашньому матчі «Мостиської» цього року Ви оформили дубль у ворота доволі міцного ФК «Самбір», гарантувавши своїй команді позитивний результат – 2:2. І це незважаючи на те, що цьогоріч у грудні Вам виповниться 39 років. Як кажуть, довели, що є ще порох у порохівницях. Де черпаєте сили для результативної гри?
– Дякувати Богу, є ще сили, бажання і натхнення до праці, до футболу. Звідки вони беруться? Навіть не знаю... Підтримую власну форму на тренуваннях, приділяю увагу правильному, здоровому харчуванню і фізичному відновленню. Без цього ніяк. Після будь-якого навантаження для мене важливий активний відпочинок, щодня зранку до вечора я перебуваю в русі. 

Виходжу на футбольне поле і роблю свою справу. Щодо матчу з Самбором, то ми могли вигравати, а я мав нагоду забити третій. На жаль, пропустили другий необов'язковий м'яч...

– Навесні керівництво соснівського «Рочина», за який Ви виступали з 2011-го року, офіційно оголосило про розпуск дорослої команди через фінансові труднощі. Ви вирішили продовжити ігрову кар'єру в ФК «Мостиська». Чому обрали саме такий варіант?
– Кольори «Мостиської» захищає мій хороший друг Василь Чоба. Він іще раніше запрошував мене до себе в команду. Після розпуску «Рочина» я мав багато варіантів, де продовжувати грати. Зокрема, отримував запрошення з ФК «Самбір», «Локомотива» з Рави-Руської.

В Мостиській молода команда зі стабільним складом. Тож я вирішив підтягнутися до молодих, побігати з ними. Стараюся давати підказки молодим партнерам.

– Повернімося до «Рочина». Якось несподівано ця команда зникла з футбольної мапи... Керівництво футбольного клубу зі Соснівки заявляло про намір дебютувати у Другій лізі України, спробувати свої сили серед професіоналів. Торік «рочинці» у феєричному фіналі з ФК «Миколаїв» у компенсований час вибороли Кубок Львівської області. Взимку цього року футболісти «Рочина» вийшли з відпустки і розпочали підготовку, проводячи товариські матчі. І тут, як грім серед ясного неба, з'явилася інформація, що команду розпускають...
– Попри будь-які обставини, всередині соснівського колективу була дружня атмосфера і панував бойовий настрій. Останніх 9 місяців керівництво «Рочина» заспокоювало нас, обіцяючи, що все буде добре.

Хлопці продовжували виконувати свою роботу, не отримуючи при цьому грошей. Усі билися, професійно ставилися до футболу, незважаючи на те, як вирішується фінансове питання в клубі.

Торік восени, після того, як закінчилася перша частина чемпіонату України серед аматорів, в якому ми брали участь, залишалося декілька тижнів до фіналу Кубку Львівщини, але попри всі негаразди ми зібралися, тренувалися і в підсумку здобули трофей. Хоча через невизначеність могли закинути все.

– Яке завдання стоїть перед «Мостиською» на цей сезон у чемпіонаті та Кубку області?
– Конкретних завдань ніхто не озвучував. Наше завдання – щоразу покращувати власну гру, намагатися вигравати в кожному протистоянні. Для мене важливо виходити на футбольне поле і доводити свою профпридатність.

– Уже в цю суботу «Мостиську» в рамках Прем'єр-ліги Львівщини очікує виїзд у Добротвір, де «прикордонники» зіграють із місцевим «Енергетиком-Рочином». Як готуєтеся до цієї дуелі?
– Точно можу сказати, що в Добротвір ми їдемо лише за перемогою. «Енергетик-Рочин» – також молода команда, сповнена енергії. А як складеться гра з «енергетиками», хто краще підготується у фізичному і психологічному планах – побачимо.

– Чи думали над тим, щоби невдовзі спробувати себе в ролі тренера? Або ж тренера-гравця?
– Якщо чесно, поки що не задумувався над цим. Я хочу грати у футбол, приносити користь команді, забивати голи, а Бог дасть сили і розуму, аби вирішити, як діяти далі. Не хочу забігати наперед.

Насолоджуюся грою. Стараюся більше часу приділяти сім'ї, оскільки через тренування і зайнятість на роботі, не часто маю таку змогу. В житті важливо займатися тим, що любиш.


Дякуємо нашому співрозмовнику за цікавий діалог і бажаємо йому успіхів у футбольній кар'єрі!