Фотоісторія кубкового тріумфу «Карпат»

19.09.2019 15:43

Невдовзі з'явиться у продажі книга «Карпати» – 50. Кубок у Львові» про тріумфальну перемогу львівських «Карпат» у фіналі Кубку СРСР 1969-го року.

Це видання з'явилося з нагоди півстолітнього ювілею цього унікального досягнення не лише львівського, а й загалом українського футболу за фінансової допомоги Голови Федерації футболу Львівської області Олександра Шевченка та інших небайдужих меценатів.

Над цією фотодокументальною повістю (саме так автори визначили жанр книжки) працювали легендарний капітан «карпатівців» Ігор Кульчицький та відомі спортивні журналісти, дослідники футбольної історії Юрій Назаркевич й Олександр Паук.

На майже двохсот глянцевих повноколірних сторінках великого формату детально змальовано історію підкорення найавторитетнішим футбольним клубом Західної України кришталевої кубкової вершини. Книга щедро ілюстрована унікальними світлинами, насичена цікавими спогадами безпосередніх учасників подій та розповідями про героїв кубкової звитяги львів'ян. Окрім цього, читачі дізнаються, що писала преса про це вагоме досягнення «Карпат», і як відзначали річниці здобуття Кубка СРСР-1969.

Придбати це ексклюзивне видання можна вже наступного тижня в магазині «Фанат» за адресою: місто Львів, вулиця Миколи Вороного, 3. Вартість одного примірника: 250 гривень.
Нагадаємо, 17-го серпня, виповнилося 50 років із моменту, коли футболісти львівських «Карпат» вибороли Кубок СРСР. У фінальному поєдинку на Центральному стадіоні в Москві львів'яни з рахунком 2:1 здолали вищоліговий СКА з Ростова-на-Дону, який підпорядковувався Міністерству оборони і, відповідно, мав у своєму складі призовників з усієї країни. «Карпатівці» пропустили першими, але після перерви зібралися і, проявивши справжній галицький характер, двічі розписалися у воротах ростовців. Вирішальні м'ячі забили Геннадій Лихачов (на 60-ій хвилині матчу) і Володимир Булгаков (на 66-ій).

Ростовські вболівальники взяли на гру полотно з написом «СКА без Кубка – как Дон без воды». Тож Дон цього разу залишився сухим, бо ж галичани позбавили їх головного призу.

Підтримати українців у Москву приїхали тисячі шанувальників футболу, які привезли транспаранти з гаслами «Кубок – Львову», «Тільки за «Карпати». Найбільшим було полотно розміром 3х4 метри із зображенням лева, який тримає трофей. У мить, коли їхні улюбленці поступалися, львів'яни на трибунах гучно затягнули пісню «Всюди буйно квітне черемшина», від чого, зі слів очевидців, аж вождь пролетаріату в Мавзолеї прокинувся з вічного сну.

«Після першого тайму ми програємо, рвемося в бій і швидше, ніж ростовці, залишаємо роздягальню, – згадував учасник матчу Володимир Данилюк. – Присідаю на бордюр і раптом чую: «Эй, деревня, выходи на второй тайм...». Ця неповага розлютила нас, і врешті-решт вони за це поплатилися».

Кольори «Карпат» тоді захищали здебільшого місцеві: Ігор Кульчицький (капітан команди, котрий 13-го серпня відзначив своє 78-річчя) – зі Львова, Ростислав Поточняк – із Винник, Володимир Данилюк – зі Стрия, Левко Броварський – із Дрогобича. Тренував футболістів угорець Ернест Юст, який працював у команді від часу її створення – 1963-го року, а начальником команди був Карльо Мікльош.

Окрім уже згаданих дійових осіб, тріумф у фіналі Кубку СРСР кували Віктор Турпак, Іван Герег, Петро Данильчук, Валерій Сиров, Янош Габовда. Імена представників тогочасних «Карпат» золотими літерами викарбувані у книзі життя головного футбольного клубу Львова.

Перемога львівського колективу в 28-му розіграші Кубка СРСР – унікальне і сенсаційне досягнення, адже вперше цей почесний трофей завоювала команда не з вищого футбольного ешелону.

На попередніх кубкових етапах хлопці зі Львова вибили зі змагань дві команди першої групи класу А, як тоді називали Вищу лігу, – єреванський «Арарат» й одеський «Чорноморець». У півфіналі на рідному стадіоні «Дружба» (тепер «Україна») на очах 50 тисяч уболівальників «зелено-білі» переграли «Суднобудівник» із Миколаєва – 2:0, а перед цим у чвертьфіналі обіграли «Труд» із Воронежа. Похід за кришталевим кубком розпочався з дуелі з «Азовцем» (Жданов, теперішній Маріуполь) – 0:0 і перемога 2:1 після перегравання.