Володимир ГЛАДКИЙ: «Юність» спокійно може грати у Другій лізі України»

24.09.2020 19:53

У ході цьогорічного сезону 24-річний нападник Володимир Гладкий поповнив ряди «Юності» з Верхньої та Нижньої Білок й одразу став грізною зброєю «хвостатих».

Іще б пак! Уже у своїй дебютній грі зі «Самбором» він відзначився забитим м'ячем і з того моменту в кожному матчі (загалом уже в 9-ти!) розписується у воротах суперників (за винятком лише поєдинку в Давидові проти місцевого «Корміла», коли «білки» розійшлися з давидівцями «сухою» мировою).

Наразі Гладкий із 8-ма голами одноосібно очолює гонитву бомбардирів в обласній «прем'єрці» і з 4-ма влучними ударами є кращим снайпером північно-західної групи 1 чемпіонату України серед аматорів.

Інформаційний центр Львівської Асоціації футболу поспілкувався з перспективним і забивним форвардом.

– Володю, як Тобі вдається так часто забивати?
– Жодних секретів тут немає. Відчуваю підтримку й довіру керівництва «Юності», команди, тренерів. Звичайно, важлива також підтримка рідних. Свого часу мій батько пограв у футбол на хорошому рівні. Сьогодні приїжджає на кожну мою гру. Після матчів розбираємо з ним усі ігрові моменти.

Зараз навіть моя мама стежить за моїми виступами. Коли телефоную їй після гри, вона каже: «Тільки не кажи рахунок, я хочу сама подивитися, як гра завершилася» (посміхається – ред.). Я просто виконую свою роботу на футбольному полі, роблю те, що від мене вимагають, завершую працю партнерів по команді, які доставляють мені м'яч.

– Хто запросив Тебе в «Юність»? Довго думав над запрошенням?
– Усе сталося спонтанно. Я грав за ФК «Хелм’янки» з Хелму у третій лізі Польщі. В мене закінчився термін дії контракту з цим клубом, я повернувся додому. Через карантин уже не міг виїхати за кордон. Тренувався з татом, бігали, працювали.

Мені подзвонив головний тренер «білок» Богдан Костик, запропонував приїхати до них на тренування. Я погодився, оскільки дуже сподобався підхід наставника «Юності» до тренувань, його ставлення до футболістів.

Тож я довго не роздумував над пропозицією. Як можна довго думати, якщо тебе запрошує до себе команда, яка двічі поспіль ставала чемпіоном області? Чесно кажучи, я хотів залишитися в Україні, адже тривалий час був без сім'ї, без рідних.

– Вочевидь, Ти почерпнув чимало корисного під час виступів за кордоном?
– Не зважаючи на те, що я грав у футбол у Польщі впродовж короткого проміжку часу – близько 8-ми місяців, набрався там серйозного досвіду. Доводилося грати багато ігор, адже в третій польській лізі 4 групи по 20 команд.

Я хотів спробувати себе в іншій країні, в іншому середовищі, на європейському, скажімо так, рівні. Тим паче, на той момент в Україні в мене не було кращих варіантів. Як кожен футболіст, я прагну розвитку, хочу ще пограти серед професіоналів.

 Хотів би виступати на професіональному рівні за «Юність»?
Звичайно. «Юність» (Верхня/Нижня Білка) може спокійно грати у Другій лізі України. Тут усе професіонально. Якщо цей колектив, тренерський штаб, президент Олександр Вікторович Ролько і надалі залишатимуться в цьому футбольному клубі, то я тільки за!
 Ти вже відчув смак не лише чемпіонату Прем'єр-ліги Львівської області, а й аматорської першості України.
Організація футбольних матчів у Львівській області на високому рівні. Команди демонструють хорошу гру. В чемпіонаті України серед аматорів теж міцні горішки. Ми вже відчули, що можемо перемагати суперників у цьому турнірі. На «аматори» грають такі досвідчені виконавці як Артем Федецький, Тарас Михалик. Безумовно, це цінний досвід.

У нас надзвичайно хороша команда, всі хлопці сповна віддаються на тренуваннях, знають, що робити на футбольному полі, ніхто просто так не б'є м'яч. Ставимо перед собою завдання вигравати в кожній зустрічі, не важливо, де ми граємо вдома чи на виїзді.

І «Юність» (Гійче/Куликів), і «Миколаїв», які наразі лідирують у підгрупі Б, міцні команди з хорошим підбором виконавців і тренерів, зі серйозним підходом до роботи. Думаю, півфінали цьогорічної обласної «прем'єрки» будуть доволі цікавими.

 У складі «Юності» Ти вже відіграв загалом 10 поєдинків. Який із них Тобі найбільше запам'ятався в емоційному плані?
Всі ігри цікаві. Лише в трьох із них ми втратили очки, зігравши внічию, після чого зробили належні висновки і продовжили перемагати. Можливо, виділю для себе дебютні матчі в чемпіонаті Львівщини й чемпіонаті України серед аматорів. Перші ігри завжди запам'ятовуються.

 Чи ставиш собі за мету виграти перегони бомбардирів? Можливо, пофарбуєш волосся в кольори «Юності», якщо заб'єш найбільше голів?
Ні, ні, такого немає (посміхається ред.). Чесно кажучи, не ставлю перед собою такого завдання. Для мене перемоги, титули команди важливіші, ніж забиті м'ячі. Головне, щоби команда перемагала. А якщо я їй у цьому допомагаю, то це вдвічі приємніше.
 Футболісти  доволі забобонні люди. Чи маєш якусь традицію, якої дотримуєшся перед грою? Наприклад, не голишся, або ж лягаєш швидше спати.
Особисто в мене точно немає нічого такого (посміхається ред.). От що вирізняє «Юність» – так це ходіння перед кожним домашнім поєдинком до церкви. Молимося разом, слухаємо настанови отця Дмитра.

  Як відновлюєшся після ігор?
Зараз ми граємо за щільного графіку двічі на тиждень, по середах та неділях. Я вже звик до такого ритму.

Як відновлюємося? Для прикладу, після нещодавньої гри з давидівським «Кормілом» ми поїхали всією командою в сауну, поспілкувалися в теплій атмосфері, посміялися. Іноді, якщо є вільний час, можу переглянути вдома якийсь цікавий фільм чи серіал. У принципі, нічого особливого.

Щиро дякуємо Володимиру Гладкому за цікаву, приємну розмову й бажаємо Йому якомога більше перемог і забитих м'ячів!
Volodymyr 25.09.2020 10:58

Якщо юність може грати в другі лізі, то в чім проблема. Ласкаво просимо! Чекаємо, віримо, надіємось...