Роман ГНАТІВ: «Мене плутали з братом на полі»

07.10.2021 17:30

Інформаційний центр Львівської асоціації футболу поспілкувався з 25-річним нападником й одним із голеадорів підмонастирського «Фенікса» Романом Гнатівим.

Він розповів про свою результативність, успіхи «феніксів», тренера Андрія Чіха, брата-близнюка, захоплення вільною боротьбою, походами в гори та інші не менш цікаві речі.

– Романе, у крайніх трьох матчах чемпіонату Прем'єр-ліги Львівщини Ти забив одразу 8 голів – два хет-трики й дубль. Тепер разом із нападником «Миколаєва» Ігорем Балухом поділяєш другу сходинку списку бомбардирів. Що за «озвірін» їси, що так багато і регулярно забиваєш?
– Тренер дає мені ігровий час. Стараюся постійно тримати себе в тонусі й виправдовувати його довіру. Набрався більше впевненості, тож більше почало залітати у ворота суперників. Безперечно, мені приємно бути в топі бомбардирського заліку. Стараюся рости далі.

– Цього сезону «Фенікс» дебютував у чемпіонаті України серед аматорів і вперше в історії претендує на те, аби здобути медалі в обласній «прем'єрці». В чому запорука успіху вашої команди?
– В організації команди, дружній атмосфері в колективі й досвідченому тренерському штабі. В нас хороший підбір гравців. Керівництво добре, з розумінням до нас ставиться, мотивує преміальними за перемоги.
– «Фенікс» успішно виступає на трьох фронтах: у Прем'єр-лізі, Кубку Львівської області й аматорській першості України. При цьому на всіх фронтах перед вами стоять високі завдання. Як витримуєте таке непросте фізичне навантаження?
– Звичайно, в деяких іграх відчувається втома. Однак ми стараємося відновлюватися. Наші наставники-професіонали Андрій Чіх і Володимир Журавчак проводять ротацію складу в різних турнірах. У них усе розписано по хвилинах. Вони знають, коли поле важке, коли нам треба більше часу для відпочинку. Сподіваємося, наступного сезону в нас буде більше гравців і, відповідно, стане трохи легше в ігровому плані.

– Кажуть, що Андрій Чіх – диктатор у тренерській діяльності...
– Не скажу, що Андрій Андрійович – диктатор. Він  справедливий тренер. Якщо йому щось не подобається, то може напхати, «нагородити» міцним слівцем. Водночас він завжди підтримує і знаходить теплі слова для гравців після вдалих дій.

– Свого часу Ти займався вільною боротьбою. Наскільки Тобі це допомагає на футбольному полі?
– У студентські роки, коли було більше вільного часу, вільна боротьба була моїм захопленням. Згодом я закинув це заняття, яке виробило в мені витривалість, зміцнило характер. Воно допомагає показувати хороші результати на футбольному полі.

З дитинства батько заохочував мене до футболу, разом дивилися матчі, він завжди дарував мені м'ячі. Вочевидь, це вплинуло на те, що я вирішив займатися саме цим видом спорту. На обласному рівні я виступав за комарнівський «Газовик-Хуртовину», ФОК «Городок», а на початку цього сезону перейшов до підмонастирського «Фенікса», де почуваюся комфортно.
– Твій брат-близнюк Володимир, теж футболіст, захищає кольори «Газовика-Хуртовини» з Комарна. Раніше ви грали в одній команді. Чи вдавалися на футбольному полі до хитрощів, використовуючи свою зовнішню ідентичність?
– Ні, такого не бувало. Іноді нас плутали на футбольному полі. Пам'ятаю, одного разу арбітр не розібрався й помилково показав жовту картку не мені, а моєму братові (посміхається – ред.).

– За стилем гри вболівальники часто порівнюють Тебе з норвежцем Ерлінгом Голандом. Імпонує Тобі таке порівняння? Хто з футбольних зірок є для Тебе взірцем?
– Голанд – прекрасний гравець. Не знаю, чи можна мене з ним порівнювати... Хіба що я – його китайська версія (посміхається – ред.). Мій взірець на футбольному полі? Тьєрі Анрі, який завжди мені подобався.
– Футбол – твоє основне джерело заробітку?
– Ні. В нас у команді всі працюють на роботі. Я в будівельній фірмі займаюся різноманітними декоративними оздобленнями, зокрема фасадів будинків.

– Які маєш хобі, захоплення? Як відпочиваєш від футболу?
– Люблю ходити з друзями в гори. Вже підкорили найвищі вершини Карпат – Говерлу, Петрос, Піп Іван. Цьогоріч через щільний ігровий графік іще не вдавалося вибратися в гірську місцевість. Планую в листопаді, після завершення сезону разом зі своїм друзякою й партнером по «Феніксу» Русланом Бариляком вирватися в гори.

– Романе, щиро дякуємо Тобі за приємну й цікаву розмову! Бажаємо якомога більше забитих м'ячів і перемог! До нових зустрічей на футбольних полях! 
– Дякую!

Світлини Михайла ПАХОЛЮКА та з особистого архіву Романа ГНАТІВА.