Наталія БЕРЕЗИНСЬКА-ШВЕД: «Тренерство – це перехід із зони комфорту до зони зростання»

16.03.2023 10:25

Всі звикли, що футбол – чоловіча справа. Однією з тих, хто спростовує цей стереотип, є тренерка Дитячо-юнацької спортивної школи Розвадівської об'єднаної територіальної громади Наталія Березинська-Швед, яка тренує хлопців.

Минулої неділі її вихованці вибороли бронзові медалі на турнірі Львівської асоціації футболу «Галицька феєрія» серед дітей 2010-го року народження.

У розмові з інформаційним центром ЛАФ Наталя розповіла про свій шлях у футболі, виступи на різноманітних турнірах і поділилася не лише своїми поглядами на тренерське мистецтво, а й ексклюзивним рецептом сирника з росою.

– Футбольною тренеркою працюю вже впродовж 5-ти років. З дитинства я мріяла тренувати дітей. У нас у школі створили дівочу футбольну команду, за яку я виступала й була її капітаном. Потім вступила в Національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського в Одесі на «фізичне виховання», де професійно займалася футболом і грала за «Чорноморочку», – розповідає Наталя. – Спочатку я працювала в «Ниві-2004» в Розвадівській ОТГ, де тренувала дівчаток. Після цього пішла в декретну відпустку, потім перейшла в Миколаївську ДЮСШ і 3 роки тренувала хлопчиків. Згодом створили Розвадівську ДЮСШ, в якій я зараз працюю, тренуючи три групи хлопчиків 2009-2010-го, 2011-го, 2012-го років народження і молодших.

– Зрозуміло, що Ви любите футбол. Звідки у Вас таке захоплення?

– Футбол люблю з дитинства, дуже ним захоплююся. Вболіваю за футбольний клуб «Миколаїв», який змагається за високі місця у Прем'єр-лізі Львівщини. Також часто відвідую різні матчі на «Арені Львів».

– Ваш чоловік не ревнує Вас до футболу?

– Ні (посміхається – ред.). Він сам колись грав у футбол, тому у всьому мене підтримує й допомагає мені, коли їду на турніри. Рідні та друзі завжди радіють моїм досягненням. Дякую їм за підтримку!

– Минулої неділі Ви зі своїми вихованцями посіли 3-тє місце на турнірі «Галицька Феєрія». Чим Вас зацікавили такі змагання?

– Так, ми взяли участь у прекрасному турнірі «Галицька Феєрія», на якому в півфіналі поступилися по пенальті «Карпатам» із Брюхович і, на жаль, не вийшли до фіналу, але в підсумку стали третіми. Про цей турнір ми дізналися від директора Розвадівської ДЮСШ Віктора Васильовича Даниліва. Він організував нам поїздку, за що йому дуже дякуємо. Ми завжди раді змагатися на різних турнірах, адже вони дають нам цінний досвід. Часто займаємо призові місця.

От нещодавно у Львові на стадіоні «Сокіл» ми брали участь у турнірі Lviv Junior Cup, який теж організувала Львівська асоціація футболу, і посіли другу сходинку, зігравши проти однолітків зі львівських «Руху», «Карпат», «Львова», «Мостиськ» і багатьох інших команд високого рівня. Ми проявили стійкий характер у кожній грі і дійшли до фіналу, де з рахунком 0:1 поступилися «Карпатам».

У нас є багато завойованих на футбольних змаганнях нагород, які я зберігаю у спортивному залі Київецької середньої загальноосвітньої школи, в якій свого часу навчалася і де зараз тренуємося з дітьми.

– Чи складно Вам працювати з хлопцями?

– Звичайно, що так. До кожної дитини потрібно знайти підхід, але я з цим справляюся. Свою команду дуже люблю. Хлопці мені у всьому допомагають. Ми завжди підтримуємо один одного, за будь-якого результату в грі я насамперед для них, як мама, яка підтримає в будь-якій ситуації, а вже потім тренер, який дає настанови.

– Чим приваблює Вас тренерське ремесло?

– Тренерська робота цікава тим, що ми привчаємо дітей до здорового способу життя, заохочуємо їх займатися спортом. Найкраща на світі робота – та, яка приносить задоволення. Власне, професія тренера – відмінний варіант поєднання приємного з корисним, постійне прагнення ніколи не зупинятися на досягнутому.

Тренерство для мене – це вихід із зони комфорту й перехід до зони зростання. Воно мені приносить задоволення, розуміння, що немає нічого неможливого – така сміливість дуже допомагає у тренерській роботі.

– Як удосконалюєте свою тренерську майстерність? На Вашу думку, що необхідно для того, аби бути ефективним тренером?

– Звісно, тренерську майстерність потрібно завжди вдосконалювати читанням книг про будову тіла і функції людського організму, книг із психології, перегляданням відео з тренувань, блогів відомих тренерів, спілкуванням з іншими тренерами, відвідуваннями тренувань кваліфікованих фахівців і тренінгів із футболу.

– Хто для Вас є взірцем у тренерському ремеслі?

– Взірцем для мене є мій тренер Андрій Мелешко, якому я щиро вдячна. Завжди хотіла бути в роботі схожою на нього, він дуже любив футбол і вкладав цю любов у нас.

– Окрім футболу, які ще маєте захоплення?

– Захоплення моє – це материнство, адже я мама двох чудових діток – донечки Алінки й синочка Маркіяна. З донечкою була в декреті, а з меншеньким одразу вийшла на роботу, бо батьки просили не залишати своїх вихованців, а тренувати їх далі, тож я поєднувала обов'язки тренера і мами (посміхається – ред.). Люблю читати, малювати, розвиватися і пекти фірмовий сирник з росою, діти й рідні полюбляють мою випічку.

– Сирник з росою?

– Так. Бо коли він спечеться й охолоне, на білках виступлять росяні краплини. Дати рецепт? (посміхається – ред.).

– Давайте!

– Отож, записуйте. Кілограм сиру, столову ложку цукру, один ванільний пудинг, 2 яйця, 4 яєчні жовтки, 2,5 склянки молока збити міксером, аби все вийшло ріденьким. Тепер готуємо тісто. Замішуємо 300 грамів борошна, 100 грамів цукру, 2 яєчні жовтки, одне яйце, пакетик порошку для тіста і 100 грамів топленого маргарину.

Тісто викладаємо на бритванку, на нього – перемелену сирну масу, й це все печемо 50 хвилин на малому вогні. Поки сирник печеться, готуємо бізе, збивши 6 яєчних білків зі склянкою цукру. Витягнувши сирник з духової печі, поливаємо його бізе й печемо ще 15 хвилин. Після випікання сирник потрібно охолодити. Смачного!