Четверта ліга Львівщини-2026: Ігор Казмірук – автор першого гола!

Історичний перший гол у футбольній першості Львівської області серед команд Четвертої ліги забив 25-річний гравець «Сокола» із села Тернопілля Стрийського району Ігор Казмірук.

Він розписався у воротах перемишлянського «Урагану», відгукнувшись на прострільну передачу Ігоря-Івана Савчука в середині першого тайму, а буквально через чотири хвилини записав до свого активу дубль.

ІГОР ВАСИЛЬОВИЧ КАЗМІРУК

 Народився 19-го лютого у Львові. В дитинстві, ще з п'яти років, полюбляв гасати у футбол, грав у дворі в копаний м'яч із Мар'яном Шведом, який тоді жив неподалік у місті Лева, а сьогодні є футболістом донецького «Шахтаря». Тож Ігор вирішив пов'язати себе з цим видом спорту. Футболом почав займатися у школі львівських «Карпат». Його першими тренерами були Андрій Михайлович Грінер і Віталій Юрійович Пономарьов.

 Амплуа Ігоря Казмірука – центральний півзахисник, утім, за потреби може зіграти й на іншій позиції. Виступав у різноманітних міських, обласних, усеукраїнських футбольних змаганнях за такі команди як СДЮШОР «Карпати» (Львів), «Галичина» (Львів), «Опір» (Львів), «Галичина» (Великий Дорошів), «Легіон» (Стільсько), «Динамо» (Львів/Пустомити).

 Батько Ігоря захищав кольори футбольного клубу «Сокіл» (Тернопілля), хлопець спостерігав за грою батька, вболівав за нього й тепер вирішив теж грати за цю команду зі Стрийщини. Зі слів Ігоря Казмірука, завдання «Сокола» цього сезону – набрати максимальну кількість очок, вийти у плей-оф і здобути путівку до Третьої ліги Львівщини.

 Ігор Казмірук працює викладачем фізичної культури у Львівському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування.

 У вільний від роботи та футболу час слухає музику, дивиться фільми, додатково тренується, інколи зі своїм рідним братом ходить на риболовлю. Дотримується спортивної дієти.

 До речі, його брат-близнюк Олег Казмірук – теж футболіст, теж зараз грає за «Сокіл» із Тернопілля і теж відзначився дублем за цей колектив у дебютному поєдинку на обласному рівні.

 «Я завжди в одній команді з братом. Звісно, бували випадки, що нас із ним плутали, але з часом тренери і партнери по команді навчилися нас розрізняти. Як саме? Навіть не знаю», – згадує з посмішкою Ігор Казмірук.