Андрій ПАСНАК: «Плануємо спробувати свої сили у Третій лізі Львівщини»

Автором першого забитого м'яча на цьогорічному турнірі пам'яті заслуженого тренера України Ернеста Юста став 27-річний центрфорвард футбольного клубу «Повстанець-Стефано» із села Гринів Андрій Паснак.

У розмові з інформаційним центром Львівської асоціації футболу він розповів про свої перші кроки у футболі, неординарну назву своєї теперішньої команди, її підготовку і плани на найближчий сезон.

– Під час виконання штрафного удару пішла висока подача на дальню стійку, де наш капітан Андрій Собенко виграв верхову боротьбу й майстерно скинув м’яча в центр штрафної площі. У цей момент я зайняв вигідну позицію і вчасно підключився до атаки, головою спрямувавши кулястого прямісінько у ворота «Сокола» з Никонкович, – згадує Андрій дебютний гол на Меморіалі Юста сезону 2025-го року.

– Андрію, в дуелі з никонковицьким «Соколом» футболісти «Повстанця-Стефано» під завісу першого тайму вийшли вперед, але невдовзі пропустили чотири м'ячі й у підсумку зазнали поразки 1:4. На твою думку, чого забракло вам у цій грі, аби досягти позитивного для себе результату?

– Той матч виявився досить складним для нашої команди. Це була наша перша гра після тривалої перерви, тому злагодженість дій і фізична форма гравців бажали кращого. Попри це ми зуміли відкрити рахунок, що свідчить про наш бойовий настрій. Однак надалі ми почали допускати помилки, через які суперник отримав перевагу.

Нам не вистачило фізичної витривалості, злагодженості в командній грі та досвіду виступів на турнірах такого рівня. Для багатьох наших гравців це був дебют, що також позначилося на результаті. Пропустивши чотири голи, ми не змогли переламати хід гри, проте цей поєдинок дав нам важливий урок і розуміння, над чим потрібно працювати.

– Розкажи, будь ласка, про свої перші кроки у футболі.

– Моє знайомство з футболом розпочалося у восьмирічному віці. Тоді я прийшов на відбір до дитячо-юнацької школи львівських «Карпат». Згодом мене зарахували до спортивного класу – це стало початком мого футбольного шляху. Першим моїм тренером був Василь Іванович Леськів, котрий дав мені важливу базу та виховав у мені любов до цього виду спорту.

Футбол для мене – більше, ніж просто гра. Це стиль життя, що приносить неймовірні емоції, змушує долати труднощі й надихає на розвиток. Окрім того, футбол об’єднує людей і створює відчуття колективу, який стає другою сім’єю. Саме це робить його для мене таким важливим і незамінним.

Я граю на позиції центрального нападника, адже саме в цій ролі можу максимально проявити свої здібності – реалізацію моментів, уміння вигравати боротьбу та ефективно працювати у фінальній третині поля.

На футбольному полі Андрій Паснак спілкується з м'ячем на «ти».

– Кольори яких команд Ти раніше захищав?

– Упродовж своєї футбольної кар’єри я мав нагоду грати за «Карпати» (Львів), у складі яких став чемпіоном та віце-чемпіоном України серед юнацьких команд, СДЮСШОР-4 зі Львова – тут я отримав цінний досвід, який допоміг мені розвиватися як гравцеві, львівський спортовий клуб «Погонь», який, якщо не помиляюся, у 2015-му році став віце-чемпіоном серед молодіжних команд Прем’єр-ліги Львівщини.

Також я виступав за «Корону» (Львів), «Темп» (Відники), ФК «Ямпіль», ФК «Підбірці», а сьогодні захищаю кольори футбольного клубу «Повстанець-Стефано» (Гринів). Ці колективи здебільшого представляли Першу, Другу і Третю ліги Львівської області. Виступи за кожну з цих команд є важливими для мого становлення як гравця.

– А як Ти опинився в «Повстанці-Стефано»?

– Мій хороший друг Андрій Климків, з яким ми свого часу грали разом у СДЮСШОР-4 та «Погоні», формував команду «Повстанець-Стефано» після її відновлення. Він запропонував мені приєднатися до неї, і я без вагань погодився.

Наша команда брала участь у змаганнях Пустомитівського району, де зуміла показати свій характер і згуртованість. Ми стали бронзовими призерами чемпіонату Пустомитівщини – це важливе досягнення для нас. Окрім цього, команда виборола перемогу в Кубку Незалежності, чим також сповна можемо пишатися. Ці успіхи ще більше мотивують нас працювати над собою та прагнути сягати нових спортивних вершин. Цьогоріч плануємо спробувати свої сили в першості Третьої ліги Львівської області.

– Що означає така неординарна назва вашого футбольного клубу?

– Назва ФК «Повстанець-Стефано» обрана, аби увіковічити пам’ять про героїчні часи й людей, які боролися за волю та справедливість. Вона символізує дух боротьби, єдності і незламності, характерні як для історії нашого народу, так і для самої команди. Назва відображає не лише повагу до минулого, а й прагнення передати ці цінності сучасному поколінню. Вона об’єднує гравців і вболівальників, нагадуючи про те, що навіть у найважчі часи варто боротися за своє.

А друга частина назви – «Стефано», як ви вже здогадалися, – це наш спонсор. Засновник «Stefano» Степан Романович Пилип – людина, яка вірить у нас і підтримує ФК «Повстанець». Він є важливою частиною нашого розвитку. Завдяки його допомозі ми маємо чудові умови для тренувань – якісне футбольне поле та необхідний інвентар. Його внесок допомагає нам рости як команді і впевнено рухатися до нових перемог.

На фото: футболісти «Повстанця-Стефано» перед дебютом на Меморіалі Ернеста Юста-2025. Андрій Паснак крайній зліва у першому ряду.

– Чому вирішили заявитися на Меморіал Ернеста Юста?

– На Меморіал Юста ми заявилися для підготовки до нового сезону. Це чудова можливість переглянути нових гравців, відпрацювати командну взаємодію й оцінити свої сили в серйозних матчах. Турнір такого рівня дає змогу краще підготуватися до майбутніх викликів.

– Наступний поєдинок на груповому етапі Меморіалу Ернеста Юста «Повстанець-Стефано» зіграє проти представника Самбірщини – футбольного клубу «Ваньовичі». Як готуєтеся до цієї зустрічі?

– Гра проти «Ваньовичів» стане для нас справжнім випробуванням, адже результат цього матчу визначить наші подальші шанси на турнірі. Ми абсолютно нічого не знаємо про суперника, як і, зрештою, він про нас. Це додає інтриги та змушує ще серйозніше готуватися.

Враховуючи помилки попереднього поєдинку, робимо акцент на фізичній підготовці і покращенні командної взаємодії. У попередній грі нам не вистачило витривалості, але зараз ми значно краще готові. Налаштовуємося винятково на перемогу, адже нічия чи поразка можуть перекреслити наші амбіції на Меморіалі Юста.

– Які маєш захоплення, окрім футболу?

– У вільні від роботи хвилини присвячую себе двом найважливішим речам у житті – сім’ї та футболу. Сім’я для мене завжди на першому місці, тому я люблю проводити час із дружиною та нашим собакою Вуді. Це дає мені сили, натхнення і заряджає позитивними емоціями.