Віталій ПАВЛУЧКОВИЧ: «Із «П'ятничанами» я почав тренуватися з тринадцяти років»

Автором першого забитого м'яча в турнірі пам'яті заслуженого тренера України Ернеста Юста сезону 2026-го року став 22-річний голеадор «П'ятничан» Віталій Павлучкович.

У розмові з інформаційним центром Львівської асоціації футболу він розповів про свій футбольний шлях, про атмосферу в «П'ятничанах» і їх багаторічного наставника, про одноклубників, свого улюбленого футболіста, а також чому особливо любить посидіти за кавою з партнером по команді Олегом Підлісецьким.

– Мої два голи у ворота «Трускавця» на цьогорічному Меморіалі Юста – результат нашої командної роботи, – каже Віталій Павлучкович. – Після передач Руслана Скурчанського і Дмитра Царевича мені як нападнику потрібно було просто зробити свою роботу й відправити кулястого в сітку. Звичайно, завжди приємно розпочинати рік результативно. Це дає певний емоційний заряд і впевненість на наступні матчі.

– Де Ти опановував ази футболу? Твій батько Василь Павлучкович чимало пограв за «П'ятничани» та низку інших команд. Тож, схоже, любов до цього виду спорту передалася Тобі від батька.

– Футболом я почав займатися з першого класу – від моменту, коли тато відвіз мене у Стрийську ДЮСШ на тренування. Моїм першим тренером був Володимир Ярославович Воробець. Він також тренував мого батька. Згодом завдяки моєму дідусю Роману Романовичу Качмару, який був футболістом, а згодом і тренером Миколаївської ДЮСШ, я грав за юнацьку команду футбольного клубу «Миколаїв» у Першій лізі ДЮФЛ України.

Декілька років виступав і за стрийську «Скалу 1911» – у «Скалі 1911» набрався необхідного футбольного досвіду. Колектив тоді був неймовірний, уся команда складалася з місцевих футболістів. Було великим задоволенням захищати честь рідного міста поруч із такими досвідченими футболістами як Ярема Каваців, Назар Мавров, Юрій Антонів та іншими.

В той період мені вдавалося поєднувати виступи за «Скалу» й за «П'ятничани», що були фарм-клубом «Скали 1911». Коли «Скала 1911» вирішила спробувати себе серед професіоналів, я став повноцінним гравцем «П'ятничан».

– Пам'ятаєш свій дебют на дорослому рівні?

– Мій дебют на дорослому рівні був за «П'ятничани» ще коли вони грали на першість Стрийщини. Я тоді поєднував ігри за «Миколаїв» на ДЮФЛ та районні «заруби». Тоді «П'ятничани» у статусі районної команди обігрували на Меморіалі Ернеста Юста представників Премʼєр-ліги Львівщини!

В дитячому футболі я грав здебільшого в центрі поля тому, що не мав швидкісних даних, проте любив працювати з мʼячем. А в дорослому футболі мене почали награвати на позиції нападника або флангового півзахисника. Втім, досі більше люблю виступати на позиції «десятки».Світлина Любомира Шевчука.

– Чим для Тебе особлива футбольна команда П'ятничан?

– Команду П'ятничан можу сміливо назвати своєю другою сімʼєю. Я розпочав тренуватися з ними ще у тринадцять років у Другій лізі Стрийського району. З «П'ятничанами» я пройшов довгий шлях. Більшість хлопців для мене не просто одноклубники, а справжні друзі.

Завдання цього сезону в нас максимальні. Нам удалося зберегти боєздатний колектив, тому ми готові боротися за найвищі нагороди. Керівництво нас дуже добре підтримує. Особлива подяка нашому президенту Юрію Петровичу Депасу, який буквально живе командою і любить кожного футболіста.

– Багато років ФК «П'ятничани» очолює головний тренер Богдан Вітрів. Як Тобі працюється під його керівництвом?

– Богдан Степанович – топова людина. Він є творцем цієї команди й особливо колективу. Він може хвалити футболістів і, як то кажуть, «нашвиряти повну торбу». Кожен його зрозуміє й робитиме все, щоби наш coach був задоволений. Завжди приїжджаємо на тренування з хорошим настроєм і бажанням ставати кращими.

– Хто Твій найкращий друг у «П'ятничанах»? Із ким Тобі найкомфортніше на футбольному полі?

– Когось одного виокремити складно. Наша команда складається з місцевих хлопців, зі всіма маю хороші відносини. Відзначу голкіпера Олексія Яцика, з яким ми є дуже хорошими друзями у життєвих моментах, а також Валентина Білінського та Руслана Скурчанського – з ними в мене найкраще порозуміння на полі.

Обов'язково треба згадати Олега Підлісецького. Попри те, що він удвічі старший за мене, з ним завжди приємно разом грати на футбольному полі та посидіти за кавою у вільний час.

– Які суперники найбільш незручні для «П'ятничан»?

– З кожною командою непросто і водночас легко тому, що на обласному рівні чимало команд та футболістів, з якими доводиться зустрічатися часто. Все залежить від ігрової форми. Особисто я люблю грати проти команд статусом вище, тоді можна по-справжньому відчути свій рівень.

Для «П'ятничан» завжди незручні суперники в Кубку аматорів України, хто б нам не випав. Чомусь у цьому турнірі нам не щастить, але з часом ми це обовʼязково виправимо.Світлина Любомира Шевчука.

– Як Ти налаштовуєшся на матчі?

– Налаштування на кожну гру максимальне, тим паче, що Богдан Степанович Вітрів не дасть нікому розслабитися. Відновлення також відповідне. У вільний час люблю зібратися з друзями в сауні в зимовий період, а влітку – піти на річку Стрий, яка протікає неподалік мого дому.

– Хто з відомих футболістів Тобі імпонує? З кого стараєшся брати приклад?

– З дитинства я кайфував від гри Кріштіану Роналду і з віком зрозумів, яким він є професіоналом. Для мене він приклад. Іще одним прикладом є Олег Підлісецький – це топовий футболіст та людина, котра завжди порадить правильні речі.

– Які сильні сторони Віталія Павлучковича?

– Не можу виокремити якусь одну свою сильну сторону як футболіста. Я завжди любив грати з мʼячем й отримувати задоволення від командних взаємодій. Тому, напевно, мої сильні якості – це техніка, характер та гра в команді.

– Хто у «П'ятничанах» насамперед відповідає за позитивний настрій?

– Думаю, вже зрозуміло, хто є генератором настрою в команді – це Олег Підлісецький, місцева легенда (посміхається – ред.). Приколів дуже багато завжди. Після приходу в команду Івана Юськевича і Михайла Грицаля їх стало ще більше.

– Окрім футболу, які ще маєш захоплення?

– Люблю активно проводити вільний час, зустрічатися з друзями. Багато уваги приділяю своїй дівчині, яка також любить активний спосіб життя. Часто пропадаю за грою у PlayStation.

– Мрієш продовжити свою футбольну кар'єру на професіональному рівні? Можливо навіть із «П'ятничанами»?

– На мою думку, кожен молодий футболіст хоче зіграти на професіональному рівні. Й для мене це було би хорошим досягненням. ФК «П'ятничани» – амбітний футбольний клуб, який щороку прогресує. Сподіваюся, що з настанням миру в Україні наша команда набуде статусу професіоналів і гідно представлятиме Львівщину на найвищому рівні.Світлина Любомира Шевчука.